Гунько Олеся Михайлівна.
Народилась 11.01.1980 у м. Львові. Закінчила Львівську Академічну Гімназію, писала вірші, мріяла писати книжки і рятувати світ У гімназії познайомилась із поетесою, головою Організації працівників літератури для дітей та молоді в Канаді, громадською активісткою – Лесею Храпливою-Щур, яка взяла мене під свою опіку, була наставником, публікувала мої вірші у канадських діаспорних виданнях.
В 16 років отримала першу (і поки що єдину) міжнародну літературну премію за вірші про Чорнобиль.
У тих же 16 захотіла долучитись до молоді, яка збиралась при греко-католицькій церкві, а вже за рік отримала пропозицію очолити дану молодіжну християнську організацію. Як «Президент» молодіжного братства (не знаю, чому це так пафосно називалось) організовувала соціальну роботу: відвідування дітей у сиротинці, відвідання самотніх людей та людей із малозабезпечених сімей, військові частини та будинки перестарілих.
Під час навчання у ВУЗі (Львівський Національний Університет ім. І.Франка) працювала у літньому таборі школи-інтернату№2, де, здебільшого, діти, з тих чи інших причин позбавлені батьківської опіки. Цей досвід сформував мою соціальну орієнтованість і бажання працювати з людьми.
Саме тому моя професійна діяльність пов’язана із сферою HRM – Управління Персоналом. Почавши із позиції рекрутера, завдяки моїй наполегливості (читай, впертості), цілеспрямованості та волі, досить швидко виросла до Керівника HR-відділу, а потім і HR-Директора іноземної виробничо-торгівельної компанії.
Маю досвід розробки стратегії, процесів з нуля, їх впровадження, вимірювання ефективності та швидкого реагування у кризових ситуаціях; досвід проведення глобальних реформ у межах підприємства із розвиненою регіональною структурою.
Як і мільйони українців, вийшла на Майдан після побиття студентів та активно долучилась до волонтерської діяльності, по закінченні протестних акцій, у квітні 2014-го продовжила волонтерити для проекту «Люди Майдану», ініційованого Києво-
Могилянською Академію і покликаного збирати свідчення учасників подій на Майдані зі всієї України. Після цього, познайомилась із українськими волонтерами з Бельгії і включилась у роботу, пов’язану із логістикою гуманітарної допомоги для воїнів АТО із Бельгії в Україну.
До Майдану мене ніколи не приваблювала ідея вступити на держслужбу чи у будь-яку партію, хоча я була також учасником подій на Майдані у 2004-му. Тоді я думала, що достатньо було досягти зміни Президента, а далі уже можна продовжити жити своїм життям, а зміни забезпечать він -Президент та команда посадовців. Як наївно було так думати….
Тому цього разу, я вирішила продовжити роботу із переформатування моєї держави на рівні міської ради. Я долучилась до партії ДемАльянс, оскільки наші цінності, а також бачення векторів розвитку Києва збігаються. Програма «Місто, зручне для життя» – це банк ідей, розроблених командою експертів у своїх галузях, покликаних зробити життя у мегаполісі зручним та комфортним.
Окрім цілей програми нашої команди, маю не менш важливі та амбітні професійні цілі: переформатувати роботу чиновників у міськраді у наближену до роботи працівників клієнтського сервісу комерційних компаній: розробити та запровадити стандарти роботи із зверненнями громадян, стандарти клієнтоорієнтованих комунікацій тощо.
Головне, що потрібно знати про нас